05 | 12 | 2016
Экономика
Литература

Соціально-економічна та природно – кліматична характеристика м. Василівка

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.00 (2 Голоса)

1.1.Природні умови району

Запорізька область розташована на півдні України між нижньою течією Дніпра та Азовським морем. На заході межує з Херсонщиною, на сході з Дніпропетровщиною, на півдні з Донецькою областю, на півдні – Азовське

Запорізька областьМоре.

Запорізька область створена 10 січня 1939 року В області 20 адміністративних районів, 4 міста обласного і 9 районного підпорядкування, 20 селищ міського типу та 956 сільських населених пунктів.

На території області протікає більш ніж 25 річок. Великі з них, окрім Дніпра, - Конка (Конская), Молочна, Берда, Гайчур, Верхня Терса, та інші. У зв’язку зі спорудженням Дніпрогесу імені Леніна з’явились водосховища – озера ім. Леніна і Каховське. Також є і грязьові лимани – Бердянський, Утлюкский та озеро – лиман Молочне.

75 процентів ґрунтів області – чорноземи, тільки подекуди на півдні є солончакові, пісчані та супісчані. Лісів мало. Тваринний світ області типовий для степу південної України: вовки, зайці, хом’яки, миші, нутрії, дикі кабани, косулі олені, з пернатих – перепела, куропатки, дикі качки, фазани, жайворонки сови.

У північно-західній частині Запорізької області розташований Василівський район, загальна площа якого 1621 кв. км, що складає 6,3 % території області.

Василівський район

Межує на півдні – з Михайлівським районом, на заході - Великобілозерським та Кам’янсько - Дніпровським, на півночі – Запорізьким, на сході Оріхівський та Токмацьким районами.

Кількість населення – 70, 0 тис. осіб. На території району розташовано 38 населених пунктів, що підпорядковані двом міським, одній селищній і 12 сільським радам. Площа сільгоспугідь становить -108 210 га, пасовищ - 8237 га. Площа зрошувальних земель становить 30 524 га.

Клімат району континентальний з високими тепловими ресурсами, недостатньою кількістю опадів і значною вітровою діяльністю.

Суми температур вищі 10˚ за період з кінця квітня по жовтень місяць досягають 31,50˚. Середня температура повітря самого теплого місяця (червня) 22,6˚, а самого холодного (січня) – 5,3˚. Максимальні температури влітку досягають 39˚, мінімальні взимку - 32˚.

Перші осінні заморозки в повітрі спостерігаються в повітрі у другій декаді жовтня, останні – у середині квітня, безморозний період продовжується 175 днів. Річна кількість опадів складає 457 мм. Із загальної кількості опадів в теплу пору року випадає 70%. Сніжний покрив незначний і тримається від 20 до 80 днів. Середня висота його не перевищує 12 см. Сходить він звичайно у другій декаді березня, але майже повністю зникає при частих відлигах.

Найбільш розповсюдженими вітрами являються східні та північно-східні. У продовженні весняних місяців дмуть постійні та сильні вітри. Це викликає весняну засуху. Така засуха часто погіршується у квітні або на початку травня "чорними бурями". "Чорні бурі" порушують ґрунти і нерідко призводять посіви до повного знищення. Влітку жаркі і сухі вітри, які дмуть зі швидкістю 12-15 м/сек., розігрівають повітря до 35-39˚ і сильно висушують ґрунти.. Взимку східні вітри здувають сніг з полів, в результаті чого ґрунти на великих площах оголюються і промерзають.

В геоморфологічному відношенні Василівський район розміщений у північно-східному куті Причорноморсько-Азовської низини. Найбільш високі точки рельєфу знаходяться на північному сходу, де низина починає підвищуватися в сторону Приазовської височини. Загальний уклін йде зі сходу на захід, Південно-Західна частина району має уклін з півночі на південь. Рельєф району водно ерозійний, з добре розвиненою гідрологічною сіткою.

У ґрунтовому покриві району спостерігаються наступні генетичні види ґрунтів:

● Чорноземи звичайні мало гумусні суглинкові на лесах;

● Чорноземи звичайні намиті суглинкові та глинисті на делювіальних

відкладеннях;

● Чорноземи південні мало гумусні суглинкові на лесах;

● Чорноземи суглинкові і глинисті на червоно-бурих глинах;

● Чорноземи солонцюваті на щільних глинах;

● Чорноземи карбонатні суглинкові на щільних карбонатних породах;

● Лугово-чорноземні суглинкові і глинисті ґрунти на делювіальних

відкладеннях;

● Лугово-чорноземні суглинкові і глинисті солонцюваті і солончакуваті

Ґрунти на делювіальних і алювіальних відкладеннях;

● Чорноземно-лугові суглинкові ґрунти на делювіальних відкладеннях;

● Лугово-чорноземні осолоділі суглинкові ґрунти на оголеному лесі;

● Лугові глибокі суглинкові ґрунти на делювіальних відкладеннях;

● Лугово-болотні глинисті ґрунти на алювіальних відкладеннях;

● Солончаки.

Джерелами централізованого водопостачання є 65 артезіанських свердловин. На території Василівського району протікають річки: Суха (8,1 км.), Велика Білозерка (17,1 км.), Чокрак (2,6 км.), Карачекрак (9,9 км.), Янчекрак (7,6 км.). Ставки розташовані на території Василівської міської ради (три ставки, площею 2; 2,9; 5,0 га ), в с. Переможне (4,5 га), с. Червоноармійське (2,0 га), с. Павлівка (два ставки 2,0; 0,8 га), с. П'ятихатки (1,0 га), с. Кам'янське (21,9 га), с. Мала Білозерка (два ставки 38,5; 216,7 га), с. Лугове (два ставки 5,5; 3,7 га), с. Верхня Криниця (1,0 га), с. Ульянівка (16,5 га), с. Ясна Поляна (6,4 га), с. Балки (18,2 га), смт Степногірськ (7,1 га), с. Маячка (21,9 га). Територія Каховського водосховища на території Василівської міської ради складає 7 тис 340 га.

Родовища корисних копалин місцевого значення: залізні руди, марганцеві руди – на території Степногірської селищної ради.

Землі держлісфонду в районі становлять 5,4 тис. га. На території Василівського району розташовано декілька рекреаційних ресурсів:

- регіональний ландшафтний парк «Панай» (Дніпрорудненська міська рада, Скельківська сільська рада, Орлянська сільська рада, Малобілозерська сільська рада);

- заказник «Крутосхили Каховського водосховища» (Василівська міська рада, Скельківська сільська рада);

- заказник «Великі і Малі Кучугури» (острови у Каховському водосховищі).

Найвагомішим видом діяльності в районі була і залишається добувна промисловість, яка становить 72,4 % в загальному обсязі реалізації промислової продукції. Визнаним для регіону видом діяльності є також молочна промисловість, питома вага якої в обсязі реалізованої продукції становить 22,9 %. У районі також розвинута харчова промисловість з виробництва макаронних, кондитерських, хлібобулочних виробів, сиру, масла вершкового, олії рафінованої.

2.2. Загальні відомості про населений пункт;

Василівка – місто районного підпорядкування і районний центр, який розташовано на відстані 50 км від міста Запоріжжя.(рис2.1) Засноване 1784 року, статус міста — 1957 року. Сучасний райцентр Василівка з'явився на місці козацького хутора на лівому березі річки Кара-Чекрак, на стику ногайського Дикого Поля й запорізького Великого Лугу. Назву село отримало у 1790 р. на честь Святого Василя Великого — небесного заступника господаря новоствореного маєтку генерала Василя Степановича Попова, управляючого канцелярією князя Г. О. Потьомкіна. Аж до націоналізації у 1918 році 43000 га тутешньої землі належали родині Попових, на межі ХІХ–ХХ ст. Василівка була значним аграрно-торговельним і науково-культурним центром із унікальним палацом, парком, обсерваторією, метеостанцією, відомими всій Європі.

Найближча залізнична станція Таврійск.

Місто розташоване на лівому березі Каховського водосховища при впаданні в нього річки Кара --Чекрак. Річка обмежує забудову міста на Півночі. В межах міста в річку відкриваються три балки, через які поверхня набуває горбистий рельєф.

У давні часи територію нинішньої Василівщини заселяли кіммерійці, скіфи, готи, печеніги, половці, ногайці та інші кочові народи. В 40-х роках 18 сторіччя на цих землях з'явилися зимівники запорізьких козаків. У 1888 році (після зруйнування Запорізької Січі та ліквідації Кримського ханства) ці землі були пожалувані Катериною II видатному державному діячу Василю Степановичу Попову – особистому секретареві князя Г. О.Потьомкіна-Таврійського.

В. С.Попов став засновником м. Василівка, як постійного населеного пункту, який був власністю 4-х поколінь Попових.

У 30-40 роки 19 сторіччя Василівка стала містечком, волосним центром Мелітопольського повіту, Таврійської губернії. Розводилися сади і виноградники, споруджено винокуренний, шкіряний, вапняний, два цегельні заводи, суконна фабрика, паровий млин. У Василівці будується дерев'яна церква святого Василя, пізніше кам'яний храм на честь святих апостолів Петра і Павла. У 60-ті роки 19 ст. почалося лісонасадження. До революції було засаджено близько 600 га. У 70 – і роки через Василівку була прокладена залізниця Лозова – Севастополь, кошти на будівництво якої виділив В. П.Попов. Це прискорило розвиток містечка.

У 1889 – 1894 рр. В. П.Поповим був збудований палацовий комплекс, в якому поєдналися будівлі різноманітних архітектурних стилів від неготичного до псевдомавританського і який по сьогоднішній день вражає своєю красою. На початку 20 сторіччя Василівка з населенням 6,4 тис. чол. була центром володінь Попових. Володіння займали 37 тис. га.

Численність населення міста на 01.01.09 р. складає за даними Василівського районного відділу статистики – 15,30 тис. чол.. територія міста складає 1129,47 га.

У місті Василівка знаходиться залізнична станція Таврійськ на лінії Запоріжжя 1 – Федорівка. Залізниця пролягає через місто по всі його довжині. У місті перетинаються автошляхи Харків – Сімферополь і Кам’янка-Дніпровська – Бердянськ.

У Василівці знаходяться 8 невеликих промислових підприємств різних галузей. Найбільші підприємства – взуттєва фабрика і авторемонтний завод. Також розташовані : асфальтобетонний і цегляний заводи, автотранспортне підприємство, будівельні організації, об’єднання «Агротехсервіс», , заготівельно-складальний цех АТ «Світлотехніка», взуттєва фабрика, фірма «Оліс», комбікормовий завод, друкарня, нафтобаза, ветеринарна лікарня., Вікрито “ Василівський завод хутра і шкіри ”. Підприємство найближчим часом має стати одним із найбільших промислових об’єктів України, а це дасть змогу забезпечити робочими місцями понад 2000 осіб. ВАТ «Василівський завод технологічного обладнання» спеціалізується на виготовленні виробів електротехнічного призначення, виробництві алюмінієвого профілю з відходів, переробці алюмінієвого брухту. Сфери застосування продукції: алюмінієвий прут – для розкислювання у виробництві сталі; електротехнічні вироби – як арматура в лініях електропередач; профілі різних типів – в будівництв

Важливу роль в економіці міста має сільське господарство. Головним напрямом у галузі тваринництва є відродження комплексу СВК ім. Ватутіна через продаж «Агропромисловій компанії» (м. Мелітополь) для розвитку свинарства. Це дасть можливість протягом року мати поголів’я 24 тис а також нові робочі місця.

Вулично-дорожня мережа диференційована по функціональному призначенню : магістральні і житлові вулиці. Автошляхи Харків – Сімферополь і Кам’янка-Дніпровська – Василівка – Бердянськ увійшли до мережі міста і розбили місто на дві частини. Магістральні вулиці зв’язують місця прикладання праці з житловими районами, з центром міста, з автовокзалом зовнішнього транспорту і дають вихід на зовнішню мережу доріг. Житлові вулиці забезпечують транспортні і пішохідні зв’язки на території житлових районів і дають вихід на магістральні вулиці.

Місто Василівка розділяється на три селітебні утворення. Центральний район – розміщений на північ від залізничної магістралі, на піднесеному плато, до р. Карачекрак. До складу загальноміського центру входять адміністративно – суспільна зона, культурно – освітня і торгова. Територія центрального району має як багатоповерхову, так і одноповерхову забудову.

Північно-східний район – розташований на правому березі р. Карачекрак. Основу структурного рішення району складає центрична система житлових утворень

В цьому районі розташовуються квартали багатоповерхової забудови, а також квартали садибної забудови. Центром планувальної структури району є рекреаційна зона – лісопарковий масив прибережної смуги.

Південно-західний район – розташований на південь від залізничної магістралі. Це район садибної забудови. За основу суспільного центру району прийняті будівля Будинку культури і школи.

В місті розвинена мережа установ та підприємств сфери обслуговування різного рівня, які здійснюють обслуговування населення міста. В цілому соціальна інфраструктура м. Василівка задовольняє потреби населення в обслуговуванні.

Житловий фонд на 01.01.2009 р. склав 104,74 тис. м2 загальної площі, в тому числі : приватний сектор – 3,3 тис. м2 , багатоповерхова забудова – 98,786 тис. м2 , одноповерхова забудова – 2,654 тис. м2.

В місті розташовані 3 загальноосвітні школи, 1 спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку, професійно-технічний ліцей здійснює підготовку з 5-ти спеціальностей – тракториста, водія, бухгалтера, повара, продавця; Державний аграрний технікум навчає студентів за 6-ти спеціальностями – ветеринарна медицина, зоотехніка, виробництво м'ясних виробів, правознавство, фінанси, особливості ведення фермерського господарства; 4 дитячих дошкільних заклади. Спортивну базу міста складають : фізкультурно-оздоровчий комплекс, спортивний клуб. Місто має музичну та художню школи, музей-заповідник «Замок Попова», Будинок культури, Василівський центр культури та дозвілля, центральну районну бібліотеку та бібліотеку для дітей, районну станцію туристів та дитячий юнацький клуб фізичної підготовки.

Медичні установи представлені лікарняним комплексом, до якого входять : районна лікарня на 195 ліжок, поліклініка на 130 відвідувань за зміну, а також міська станція швидкої допомоги, яка має 9,8 машини на добу.

Місто Василівка має централізовану систему водопостачання, яку здійснюється від 13 артсвердловин. Майже всі підприємства підключені до міської водопровідної мережі. Стічні води міста і підприємств системою колекторів, насосних станцій та напірних трубопроводів направляються для очищення на КОС. На очисних спорудах передбачене механічне та повне біологічне очищення стоків.

Частина багатоповерхової житлової забудови, яка розташована на південь від залізниці, а також одноповерхова забудова каналізовані на вигрібні ями.

Центральні райони міста Василівка мають централізоване теплопостачання. Забезпечення теплом здійснюється від міської котельні.

Місто забезпечене природним газом. Газопостачання здійснюється від підстанції газопроводу Шебелинка-Енергодар.

Електропостачання міста здійснюється від підстанції «Василівська» ПС 35/10 кВ, та «Напірна».


Соціально-економічна та природно – кліматична характеристика м. Василівка - 3.0 out of 5 based on 2 votes