10 | 12 | 2016
Экономика
Литература

Потенціал галузі плодівництва в АР Крим

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

Конкуренція вима­гає більш повного й ефективного обліку ресурс­ного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу та кооперації. За при­родно-кліматичними умовами Крим надзвичай­но сприятливий для розвитку садівництва. Ком­плексний підхід до формування конкурентних переваг цієї галузі на рівні регіонів з урахуван­ням їхньої специфіки виявився не досить роз­робленим, що зумовлює необхідність подаль­ших наукових пошуків. Такий комплекс може включати як характеристики галузі, що визна­чаються сферою виробництва, так і фактори, які формують економічні умови виробництва та збуту товарів у цілому. Серед цих змін виділя­ються такі: за умов гарантованого збуту про­дукції та високого рівня цін її врожайність 40— 50 ц/га була рентабельною; у ринкових умовах основною метою товарного виробництва плодів, ягід і садивного матеріалу є отриман­ня прибутку, розмір якого безпосередньо зале­жить від ціни реалізації продукції та її собівар­тості; у промисловому садівництві Криму домі­нує приватний підприємець, у зв'язку з цим підвищується його мотивація до високоефек­тивного виробництва продукції.

Зі скороченням сільськогосподарських площ постає проблема високоінтенсивного викорис­тання кожної одиниці цього ресурсу. Нині на перший план виступає проблема прискорення оборотності капіталу та строків його окупності. При цьому необхідно враховувати вартість зем­лі при визначенні економічної ефективності. Виробництво плодів, ягід і садивного матеріа­лу нині є виключно енергомістким, тому підви­щення економічної ефективності садівництва залежить багато в чому від рівня використан­ня енергоресурсів і активізації заходів, спрямо­ваних на підвищення коефіцієнта використан­ня сонячної енергії.

 По­тенціал галузі плодівництва в АР Крим значною мірою характеризується успадкованими пере­вагами. Так, вирощені в Криму плоди кісточко­вих, насіннячкових завдяки їхнім смаковим і дієтичним якостям користуються підвищеним попитом і можуть слугувати важливою статтею експорту й прибутку кримських господарств, стимулом для зміцнення економіки республіки. Невипадково тут у 1913 р. було створено Крим­ську дослідну станцію садівництва «Салгирка», селекціонерами якої виведено понад 100 нових сортів плодових і ягідних культур, зокрема яб­лунь — 45 сортів, груш — 43. Ці сорти кон­курентоспроможні й найбільш адаптовані до умов Криму, характеризуються високою та ста­більною врожайністю, стійкістю до грибкових хвороб.

На Південному березі Криму успішно виро­щують субтропічні культури — маслину євро­пейську, хурму, інжир, кизил садовий, гранат, шовковицю та ін. Крим має можливість вирощу­вати велику кількість плодово-ягідних культур.

Значно збільшуються площі новозакладених садів, зокрема у 2007 р. було засаджено 297 га. Причому частка молодих садів віком до 10 років нині становить 18,8%. Вже на початку XXI ст. Крим зайняв досить важливе місце на фрук­товому ринку, а промислове садівництво й ви­ноградарство стало провідною галуззю еконо­міки. Наприклад, валовий збір винограду в АР Крим у 1990 р. становив 500,7 тис. т; Хер­сонській області — 86,5; Одеській — 111,2; Ми­колаївській —84,9 тис. т. Нині найбільші площі виноградників плодоносного віку є в Криму та Одеській області.

Однак урожайність плодово-ягідних культур у всіх категоріях господарств падає.

Оцінювати аграрний потенціал садівництва Криму необхідно комплексно, зокрема за допо­могою методу експертних оцінок, який включає дослідження наявності відтворюваних конку­рентних переваг (організаційні, інтенсифікацій-ні, соціально-трудові, ефективна інфраструк­тура). Принцип індустріалізації і культурно-по­бутових об'єктів, швидкості руху засобів пересування від поля до споживача за наймен­ших витрат і створення необхідних запасів, які забезпечують планомірне задоволення потреб, є одним з найважливіших в організації науко­ві: обгрунтованого управління відтворюваль-ним процесом продовольчих ресурсів. Ці дос­лідження можуть надалі слугувати базою для матричного методу визначення ступеня цих пе­реваг.

Відомо, що за сучасних затрат на вироб­ництво та реалізацію плодів садівництво може бути ефективним лише за стабільної врожай­ності плодових насаджень не менше 15 т/га. Тому є потреба в опрацюванні нових інтен­сивних технологій, які б забезпечили підвищен­ня урожайності з одиниці площі та якості пло­дів [5].

Нині у Західній Європі набувають поширен­ня добре розгалужені, кронійовані саджанці із закладеною квітковою брунькою, які в рік ви­саджування або на 2-й рік здатні плодоносити [2]. В Україні є намагання освоїти ці технології, але в наших Грунтово-кліматичних умовах не завжди вони дають позитивні результати. Ос­новними елементами такої технології є викори­стання зимового та весняного щеплення дов­гим живцем, різних варіантів проведення зеле­них операцій із пагонами, уведення до сівозміни розсадника культур, які сприяють оз­доровленню фунту та посиленню росту сад­жанців, наприклад, гірчиці.

Суперінтенсивні насадження насіннячкових порід з густотою посадки понад 2000 дерев на 1 га в умовах України не можуть забезпечити проектну врожайність 40—50 т/га, бо втра­чається ЗО—40% продуктивності через зара­ження насаджень латентними вірусами. На чисті насадження інфекція переноситься сисни­ми шкідниками, а також через обрізувальний інструмент. Отже, є необхідність просторої ізо­ляції молодих садів від старих насаджень, те­стування на зараженість вірусами, вирощуван­ня безвірусних саджанців, відновлення мережі лабораторій мікроклонального розмноження.

Кісточкові породи перспективно вирощувати на слабо - і еєредньорослих клонових підщепах. Невеликі площі персика, черешні та сливи зак­ладено в Криму, подальше їх розширення стри­мується відсутністю садивного матеріалу, а також засушливістю клімату.

Клонові підщепи кісточкових порід розмножуються набагато складніше, ніж підщепи яб­луні та груші. Для зеленого живцювання необ­хідне дороге обладнання, парники, трудомісткі операції заготівлі, висаджування та зрошення зелених живців.

Слаборослі сади кісточкових можна вирощу­вати на насіннєвих сильнорослих підщепах, які більш пасивні до зрошення та ґрунтів, але для цього потрібно мати саджанці з проміжною вставкою карликової кленової підщепи. Існуючі способи вирощування саджанців з проміжною вставкою недостатньо ефективні і мало підхо­дять для кісточкових порід. У зв'язку з цим по­трібно випробовувати нові способи вирощуван­ня таких саджанців згідно з дослідженнями вітчизняних учених, в основі яких — щеплюван­ня живцем.

Глобальне потепління призвело до збіль­шення ризиків у плодівництві. Неврожайні і ма­ловрожайні роки стали звичним явищем, особ­ливо у південній зоні, що пов'язано з тривалим потеплінням у зимовий період, раннім початком вегетації і ушкодженням бруньок і квіток примо­розками. У плодівництві необхідно провести вивчення та випробовування багатьох матері­алів і регуляторів росту, запропонованих вітчизняною та зарубіжною промисловістю, для затримки початку вегетації і квітування, підви­щення зимостійкості рослин та зав'язування плодів. Наприклад, гіберелін було успішно ви­пробувано в Україні на груші й дало позитивні результати у роки з пошкодженням квіток вес­няними приморозками.

Сад має максимальну врожайність за опти­мальної щільності розміщення дерев на оди­ниці площі. Українські садівники згідно із зару­біжним досвідом розміщують дерева в ряду через 0,8—1 м. Але при збільшенні густоти на­садження збільшується потреба у волозі, еле­ментах живлення, змінюється технологія об­різування, зменшується тривалість експлуатації саду. Наприклад, користування протягом 9-10 років загущено-стрічковим садом яблуні (4x1 м) з осеподібною кроною за висоти дерев 2,5 м зона росту і плодоношення переноситься у верхню частину крони, нижні гілки слабнуть, не відростають пагони.

Нині вітчизняні розсадники не задовольня­ють потреби у садивному матеріалі не тільки за кількістю, а й якістю. Через це садивний ма­теріал масово за високою ціною закуповують за кордоном (Італія, Німеччина, Польща). Разом із саджанцями завозяться підщепи, неадапто-вані до місцевих умов. У результаті закладені сади, коли починають плодоносити, не вихо­дять на проектну врожайність. У зв'язку з цим наукові установи країни повинні розширити та поглибити дослідження за сучасними техноло­гіями вирощування садивного матеріалу плодо­вих насаджень.

За умов підтримки державою галузі садів­ництва можна найближчими роками вийти з кризи та забезпечити населення Криму високо­якісною, екологічно чистою продукцією.


Потенціал галузі плодівництва в АР Крим - 4.0 out of 5 based on 1 vote