Потенціал галузі плодівництва в АР Крим
Конкуренція вимагає більш повного й ефективного обліку ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу та кооперації. За природно-кліматичними умовами Крим надзвичайно сприятливий для розвитку садівництва. Комплексний підхід до формування конкурентних переваг цієї галузі на рівні регіонів з урахуванням їхньої специфіки виявився не досить розробленим, що зумовлює необхідність подальших наукових пошуків. Такий комплекс може включати як характеристики галузі, що визначаються сферою виробництва, так і фактори, які формують економічні умови виробництва та збуту товарів у цілому. Серед цих змін виділяються такі: за умов гарантованого збуту продукції та високого рівня цін її врожайність 40— 50 ц/га була рентабельною; у ринкових умовах основною метою товарного виробництва плодів, ягід і садивного матеріалу є отримання прибутку, розмір якого безпосередньо залежить від ціни реалізації продукції та її собівартості; у промисловому садівництві Криму домінує приватний підприємець, у зв'язку з цим підвищується його мотивація до високоефективного виробництва продукції.
Зі скороченням сільськогосподарських площ постає проблема високоінтенсивного використання кожної одиниці цього ресурсу. Нині на перший план виступає проблема прискорення оборотності капіталу та строків його окупності. При цьому необхідно враховувати вартість землі при визначенні економічної ефективності. Виробництво плодів, ягід і садивного матеріалу нині є виключно енергомістким, тому підвищення економічної ефективності садівництва залежить багато в чому від рівня використання енергоресурсів і активізації заходів, спрямованих на підвищення коефіцієнта використання сонячної енергії.
Потенціал галузі плодівництва в АР Крим значною мірою характеризується успадкованими перевагами. Так, вирощені в Криму плоди кісточкових, насіннячкових завдяки їхнім смаковим і дієтичним якостям користуються підвищеним попитом і можуть слугувати важливою статтею експорту й прибутку кримських господарств, стимулом для зміцнення економіки республіки. Невипадково тут у 1913 р. було створено Кримську дослідну станцію садівництва «Салгирка», селекціонерами якої виведено понад 100 нових сортів плодових і ягідних культур, зокрема яблунь — 45 сортів, груш — 43. Ці сорти конкурентоспроможні й найбільш адаптовані до умов Криму, характеризуються високою та стабільною врожайністю, стійкістю до грибкових хвороб.
На Південному березі Криму успішно вирощують субтропічні культури — маслину європейську, хурму, інжир, кизил садовий, гранат, шовковицю та ін. Крим має можливість вирощувати велику кількість плодово-ягідних культур.
Значно збільшуються площі новозакладених садів, зокрема у 2007 р. було засаджено 297 га. Причому частка молодих садів віком до 10 років нині становить 18,8%. Вже на початку XXI ст. Крим зайняв досить важливе місце на фруктовому ринку, а промислове садівництво й виноградарство стало провідною галуззю економіки. Наприклад, валовий збір винограду в АР Крим у 1990 р. становив 500,7 тис. т; Херсонській області — 86,5; Одеській — 111,2; Миколаївській —84,9 тис. т. Нині найбільші площі виноградників плодоносного віку є в Криму та Одеській області.
Однак урожайність плодово-ягідних культур у всіх категоріях господарств падає.
Оцінювати аграрний потенціал садівництва Криму необхідно комплексно, зокрема за допомогою методу експертних оцінок, який включає дослідження наявності відтворюваних конкурентних переваг (організаційні, інтенсифікацій-ні, соціально-трудові, ефективна інфраструктура). Принцип індустріалізації і культурно-побутових об'єктів, швидкості руху засобів пересування від поля до споживача за найменших витрат і створення необхідних запасів, які забезпечують планомірне задоволення потреб, є одним з найважливіших в організації наукові: обгрунтованого управління відтворюваль-ним процесом продовольчих ресурсів. Ці дослідження можуть надалі слугувати базою для матричного методу визначення ступеня цих переваг.
Відомо, що за сучасних затрат на виробництво та реалізацію плодів садівництво може бути ефективним лише за стабільної врожайності плодових насаджень не менше 15 т/га. Тому є потреба в опрацюванні нових інтенсивних технологій, які б забезпечили підвищення урожайності з одиниці площі та якості плодів [5].
Нині у Західній Європі набувають поширення добре розгалужені, кронійовані саджанці із закладеною квітковою брунькою, які в рік висаджування або на 2-й рік здатні плодоносити [2]. В Україні є намагання освоїти ці технології, але в наших Грунтово-кліматичних умовах не завжди вони дають позитивні результати. Основними елементами такої технології є використання зимового та весняного щеплення довгим живцем, різних варіантів проведення зелених операцій із пагонами, уведення до сівозміни розсадника культур, які сприяють оздоровленню фунту та посиленню росту саджанців, наприклад, гірчиці.
Суперінтенсивні насадження насіннячкових порід з густотою посадки понад 2000 дерев на 1 га в умовах України не можуть забезпечити проектну врожайність 40—50 т/га, бо втрачається ЗО—40% продуктивності через зараження насаджень латентними вірусами. На чисті насадження інфекція переноситься сисними шкідниками, а також через обрізувальний інструмент. Отже, є необхідність просторої ізоляції молодих садів від старих насаджень, тестування на зараженість вірусами, вирощування безвірусних саджанців, відновлення мережі лабораторій мікроклонального розмноження.
Кісточкові породи перспективно вирощувати на слабо - і еєредньорослих клонових підщепах. Невеликі площі персика, черешні та сливи закладено в Криму, подальше їх розширення стримується відсутністю садивного матеріалу, а також засушливістю клімату.
Клонові підщепи кісточкових порід розмножуються набагато складніше, ніж підщепи яблуні та груші. Для зеленого живцювання необхідне дороге обладнання, парники, трудомісткі операції заготівлі, висаджування та зрошення зелених живців.
Слаборослі сади кісточкових можна вирощувати на насіннєвих сильнорослих підщепах, які більш пасивні до зрошення та ґрунтів, але для цього потрібно мати саджанці з проміжною вставкою карликової кленової підщепи. Існуючі способи вирощування саджанців з проміжною вставкою недостатньо ефективні і мало підходять для кісточкових порід. У зв'язку з цим потрібно випробовувати нові способи вирощування таких саджанців згідно з дослідженнями вітчизняних учених, в основі яких — щеплювання живцем.
Глобальне потепління призвело до збільшення ризиків у плодівництві. Неврожайні і маловрожайні роки стали звичним явищем, особливо у південній зоні, що пов'язано з тривалим потеплінням у зимовий період, раннім початком вегетації і ушкодженням бруньок і квіток приморозками. У плодівництві необхідно провести вивчення та випробовування багатьох матеріалів і регуляторів росту, запропонованих вітчизняною та зарубіжною промисловістю, для затримки початку вегетації і квітування, підвищення зимостійкості рослин та зав'язування плодів. Наприклад, гіберелін було успішно випробувано в Україні на груші й дало позитивні результати у роки з пошкодженням квіток весняними приморозками.
Сад має максимальну врожайність за оптимальної щільності розміщення дерев на одиниці площі. Українські садівники згідно із зарубіжним досвідом розміщують дерева в ряду через 0,8—1 м. Але при збільшенні густоти насадження збільшується потреба у волозі, елементах живлення, змінюється технологія обрізування, зменшується тривалість експлуатації саду. Наприклад, користування протягом 9-10 років загущено-стрічковим садом яблуні (4x1 м) з осеподібною кроною за висоти дерев 2,5 м зона росту і плодоношення переноситься у верхню частину крони, нижні гілки слабнуть, не відростають пагони.
Нині вітчизняні розсадники не задовольняють потреби у садивному матеріалі не тільки за кількістю, а й якістю. Через це садивний матеріал масово за високою ціною закуповують за кордоном (Італія, Німеччина, Польща). Разом із саджанцями завозяться підщепи, неадапто-вані до місцевих умов. У результаті закладені сади, коли починають плодоносити, не виходять на проектну врожайність. У зв'язку з цим наукові установи країни повинні розширити та поглибити дослідження за сучасними технологіями вирощування садивного матеріалу плодових насаджень.
За умов підтримки державою галузі садівництва можна найближчими роками вийти з кризи та забезпечити населення Криму високоякісною, екологічно чистою продукцією.
Потенціал галузі плодівництва в АР Крим - 4.0 out of
5
based on
1 vote