24 | 02 | 2017
Экономика
Литература

Інвестиційна діяльність підприємства, як об’єкт аналізу.

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

Інвестиції - це вкладені в об’єкти господарської і іншої діяльності всі види матеріально-технічних і грошово-фінансових ресурсів з метою одержання доходу (вигоди). Вони можуть бути фінансовими, реальними, валовими, чистими, приватними і державними.

 Інвестиційний процес є складною економічною системою. Його функціонування здійснюється в умовах взаємодій комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників. Саме тому дослідження інвестиційних процесів, як обліку аналізу повинно базуватися на основі різноманітних моделей, враховуючи реальні інвестиційні ситуації. Моделювання інвестиційних процесів дає змогу провести вивчення структурних взаємозв’язків між показниками і чинниками, а також вивчити закономірності та особливості його реалізації.

Хочемо звернути увагу, що моделювання економічних процесів має багату історію і набуло широкого поширення. При командно-адміністративному регулюванні економікою моделей зводилися до розробки планових показників, що давали можливість приймати управлінські рішення на найвищому рівні керівництва.

В такому випадку не було необхідності глибокого вивчення реальних інвестиційних процесів і контрольно-аналітичні функції, для вивчення і оцінки моделей економічних процесів мали формальний характер. В ринкових умовах розвитку економіки виникає потреба в дослідженні інвестиційних процесів з метою побудови моделей для проведення аналізу інвестиційних вкладень і розробки рекомендацій по ефективному їх використанню.

Дослідженню цієї проблеми приділено багато уваги. Розглянемо декілька підходів до вивчення інвестиційних процесів. Дослідження взаємозв’язку реального інвестиційного процесу з іншими операціями господарської діяльності сфери інвестування складає основу першого підходу. Формування результату інвестування розглядається з урахуванням впливу різних чинників, регульованих і не регульованих. В цьому випадку враховується вплив окремих інвестиційних вкладень на інші інвестиційні процеси та взаємозв’язок між стадіями виробництва процесу, а також інвестуванням і фінансуванням.

Основний акцепт при другому підході зводиться до того, що інвестиційний процес - це система фінансово - і товарно-економічних процесів, які перебувають в постійній взаємодії і протистоянні. В даному випадку розглядаються процеси, що визначають взаємозв’язок операцій по створенню об’єктів (виробничих і інших) з операціями послідовної віддачі від реального інвестування.

В третьому випадку вченими обґрунтовується необхідність вивчення особливостей реалізації процесу створення об’єктів інвестування і одержання доходів (вигоди, прибутку, капіталу) від реальних інвестицій. При цьому обидва процеси, на їх погляд, мають різні закономірності зміни у часі: форму розподілу у часі (особливо віддачі). Вони рівномірно розподілений процес віддачі, прискорений (уповільнений) процес одержання доходів від інвестицій, які відіграють важливу роль для проведення аналізу інвестиційних процесів.

Ми рахуємо, що викладені підходи до аналізу інвестиційних вкладень не в повній мірі розкривають всі сторони процесів інвестування. Для побудови моделі аналізу реальних інвестицій необхідно вивчити їх взаємозв’язок з внутрішнім середовищем суб’єкта господарської діяльності, де будуть вкладені грошово-матеріальні ресурси. При цьому ефективність їх використання і процедур аналізу залежить також від впливу зовнішніх факторів.

Ми вважаємо, що найбільш доцільно розглядати реальний інвестиційний процес як цілісну систему взаємозалежних операцій з врахуванням певних особливостей взаємодії різноманітних варіантів вкладення інвестиційних ресурсів і форм власності джерел інвестування. При цьому виділимо декілька груп взаємозв’язків між:

– інвестування в виробничі і невиробничі об’єкти, реальними і фінансовими інвестиціями;

– інвестуванням і виробництвом з однієї сторони та збутом виробленої продукції з другої сторони;

– інвестуванням і фінансуванням в розрізі джерел.

На нашу думку, така структура взаємозв'язків реальних  інвестицій  з. операціями фінансово-господарської системи дасть змогу вивчити інвестиційні процеси з урахуванням їхньої багатошаровості і взаємозалежності з основними сферами прийняття рішень у системі бізнесу. Крім того, ці взаємозв'язки можна використовувати для побудови динамічних і статичних моделей реального інвестиційного процесу, які відрізняються ступенем кількісного і тимчасового охоплення інвестиційною моделлю зазначених груп взаємозв'язків. Саме тому вони суттєво впливають на вибір методики аналізу реальних інвестицій. Так, ефективність аналізу реального інвестиційного процесу підвищується при дослідженні його динамічної моделі, яка охоплює взаємозв'язки протягом кількох періодів часу - тимчасово-вертикальні. При дослідженні статичної моделі ефективність її вивчення залежатиме від дій у попередніх і наступних відрізках часу, оскільки вона охоплює тимчасово-горизонтальні взаємозв'язки.

Слід зазначити, що динамічні моделі є більш універсальними при прийнятті рішень про вкладення капіталу оскільки дозволяють оцінити широкий спектр взаємозв'язків реальних інвестицій. Вони можуть бути використані для аналізу взаємовиключних, замінних, незалежних і доповнюючих реальних інвестицій. Статичні моделі, побудовані на ізольованому вивченні інвестиційного процесу, при оцінці всіх зазначених груп реальних інвестицій передбачають розгляд тільки горизонтальних зв'язків останніх у рамках одного періоду часу.

Важливим моментом моделювання реального інвестиційного; процесу є урахування моменту "заморожування" капіталу, тобто вилучення вкладених у визначений об'єкт коштів з інших економічних операцій підприємства на певний термін часу. Ця обставина відрізняє реальні інвестиції від поточних витрат і підкреслює, що інвестиційний процес передбачає вкладення коштів на весь період існування реальних інвестицій. Протягом або по закінченні останнього можливе одержання доходів від вкладень, а також деякої ліквідаційної вартості інвестиційного об'єкта. На наш погляд, врахування цього аспекту при побудові моделі для цілей аналізу дасть можливість оцінити грошові витрати і надходження від реальних інвестицій у повному обсязі, розрахувати терміни вилучення капіталу і визначитися з вибором інвестиційних розрахунків.

Розглянуті підходи до моделювання реального інвестиційного процесу дозволяють зобразити останній як схему грошових надходжень і платежів, .пов'язаних із здійсненням інвестицій.

Проаналізувавши запропоновану схему, можна уявити процес здійснення реальних інвестицій як послідовність грошових потоків, що відбуваються в деякий період часу tn. Причому поняття "грошовий потік" являє собою категорію із складною структурою, що має прибуткову і видаткову частини.

Аналіз визначень цього поняття, який. наводиться у вітчизняній і зарубіжній літературі, показує, що думки сучасних авторів із приводу характеристики. структури грошового потоку є неоднаковими. Це обмежує можливості обґрунтованого дослідження реального інвестиційного процесу. Тому виникає необхідність у критичній оцінці характеристик грошового потоку, які застосовуються на практиці і рекомендуються в літературі, з позицій доцільності їх застосування для розробки інвестиційної моделі.

Слід зазначити, що запропоновані в літературі і використовувані на практиці методики визначення грошового потоку, в основному, орієнтовані на характеристику останнього як сукупності. поточних доходів і витрат від реалізації проекту. При цьому найбільшу суперечність викликає визначення складу прибуткової і видаткової частини грошового потоку. Так, одні економісти до доходів від реальних інвестицій відносять виручку від реалізації створеної продукції і доходи від ліквідації інвестиційного об'єкта, а до витрат - витрати на придбання об'єкта і поточні витрати по його експлуатації. Інші пропонують при визначенні прибуткової і видаткової частини грошового потоку враховувати чистий прибуток та амортизаційні відрахування у процесі експлуатації реального інвестиційного проекту, а треті - мету інвестування і передбачену технічну політику господарського суб’єкту в період експлуатації готового об'єкта. Такі думки існують тому, що саме ці чинники можуть мати різні значення залежно від того, враховані чи ні амортизаційні відрахування та ліквідаційна вартість об'єкта інвестування, а також за рахунок яких коштів (власних чи позикових) здійснюється інвестиційний процес.

Слід зазначити, що конструкція моделей для цілей аналізу й аудиту має бути різною залежно від вибраних підходів до формування елементів грошових потоків від реалізації реальних інвестиційних проектів і горизонту планування їх. Найбільш цікаво ця проблема досліджується у роботі В. М.Хобти, яка вибір тривалості планового горизонту здійснює з урахуванням завдань, що поставлені у розрахунку, і характеру розвитку окремих інвестиційних об'єктів. В результаті тривалого терміну використання інвестиційного об'єкта можлива ліквідаційна виручка скорочується, негативно впливаючи на загальну величину доходів від проекту, а при достроковому припиненні існування об'єкта з'являється прибуток від його ліквідації, збільшуючи тим самим обсяг надходжень за проектом.

Вважаємо, що тривалість горизонту планування визначає величину доходів від реальних інвестицій і тому має бути врахована при формуванні елементів конструкції моделі для цілей аналізу й аудиту. Але зауважимо, що в літературі для визначення такої тривалості пропонується використовувати два різних поняття: "інвестиційний період" і "період окупності інвестицій". Причому в окремих роботах ці поняття вважаються ідентичними.

На наш погляд, величина горизонту планування має вирішальне значення при здійсненні попереднього аналізу, від результатів якого в кінцевому підсумку залежить прийняття інвестиційних рішень. Так, реальна інвестиція, яка є збитковою протягом короткого розрахункового періоду, може виявитися прибутковою при його подовженні, і навпаки. Проте при побудові моделі, на основі якої виконується аналіз реальних інвестицій, варто відрізняти період їх окупності і тривалість інвестиційного періоду.

Наступним аспектом формування моделей для цілей аналізу й аудиту реальних інвестицій є урахування чинника часу. Слід зазначити, що у літературі при розрахунку потоків прибутків і витрат розрізняють два моменти часу: розрахунковий (калькуляційний), щодо якого проводяться інвестиційні розрахунки, і момент здійснення платежів та грошових надходжень від інвестицій. Вважаємо, що при побудові інвестиційної моделі для цілей аналізу всі платежі і надходження доцільно розглядати на початок або кінець визначеного періоду часу (року, місяця, кварталу). При цьому рішення проблеми порівнянності обсягів передбачених інвестицій і майбутніх доходів від проекту визначається конструкцією моделі: статичної або динамічної. Так, статичні моделі ігнорують тимчасові відмінності грошових надходжень та платежів і розглядають інвестиційний процес ізольовано, поза зв’язком із об’єктом, що моделюється, із стадіями виробничого циклу й інших інвестицій підприємства. Доходи та витрати, що включаються в планований горизонт розрахунку, істотно усереднюються, а визначальними для моделі приймаються значення першого року використання інвестиційного об'єкта. Розрахунки в такій моделі ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, що мають достатньо суб'єктивний характер хоча би із-за того, що визначаються вибраним на підприємстві варіантом облікової політики. Ігнорування тимчасового аспекту в статичній моделі призводить, з одного боку, до спрощення інвестиційних розрахунків, а з другого - до перекручування отриманих результатів і неможливості порівняння альтернативних варіантів капіталовкладень.

Побудова динамічних моделей ґрунтується на концепції вартості грошей у часі і визначається тимчасовою перевагою інвестора в розпорядженні грошовими коштами. Кількісним вираженням такої переваги в ринкових умовах відповідно до інвестиційної теорії виступає відсоткова ставка. Звідси конструкція динамічної моделі обумовлюється нарахуванням відсотків на елементи грошового потоку, що мають тимчасову відмінність. Така модель забезпечує повну порівнянність альтернативних надходжень, враховуючи взаємозв'язок об'єкта, що моделюється, з іншими елементами фінансово-господарської діяльності суб'єкта інвестування. У результаті інвестиційних розрахунків, що проводяться у її рамках, забезпечується висока точність економічної оцінки доходів, що одержують, і виплат, які здійснюють. Проте здійснення такої оцінки пов'язано з рядом проблем, що стосуються вибору обґрунтованого рівня прибутковості як відсоткової ставки, достовірності інформаційного забезпечення, пов'язаного з необхідністю залучення прогнозних даних, а іноді інтуїтивних підходів до формування інформації. Крім того, ступінь складності процедур, проведених у рамках аналізу та аудиту, підвищується залежно від охоплення інвестиційною моделлю вертикальних і горизонтальних взаємозв'язків. Розширення останніх в умовах реалізації інвестицій в одному із підрозділів виробничого процесу може призвести до необхідності визначення трансфертних цін на проміжну продукцію.

Вважаємо, що дослідження реальних інвестиційних процесів має проводитися на поєднанні статичного і динамічного підходів до формування моделі і базуватися на різних способах розрахунку. При цьому в основу має бути покладено цілі аналізу та аудиту реальних інвестицій.

Слід зазначити, що побудова інвестиційної моделі повною мірою не відповідає реальній ситуації і є аморфною, тобто схожою на зображення реальності. Проте її розробка дає змогу вивчити стан і розвиток інвестиційного процесу. Іноді для спрощення конструкції моделі потрібно застосування декількох припущень. Так, для урахування умов фінансування реальних інвестицій в. конструкції моделі, на основі якої на практиці виконують аналітичні та аудиторські процедури, використовуються наступні припущення, запропоновані у літературі:

- будь-якій початковій інвестиції присвоюється визначений обсяг власних коштів, сформований інвестором у результаті нагромадження;

- при недостатності власного капіталу для здійснення інвестицій гарантується одержання кредитів у будь-який час, у будь-яких розмірах і за будь-якою схемою повернення;

- у ході реалізації інвестиційного процесу інвестором можуть вилучатися кошти для цілей поточного споживання;

- поділ інвестицій і кредитів у рамках планованого горизонту не обмежується і приймається відповідно до фінансових потреб інвестора.

Хоча побудова інвестиційної моделі з урахуванням перерахованих припущень дає змогу істотно спростити оцінку реальних інвестицій, але разом з тим їх застосування може призвести і до ряду недоліків, які пов'язані з умовністю використовуваних у розрахунках величин, значення яких відноситься до майбутнього.

 


Інвестиційна діяльність підприємства, як об’єкт аналізу. - 4.0 out of 5 based on 1 vote