10 | 12 | 2016
Экономика
Литература

Регіональний моніторинг як інформаційно-аналітична база Державного регулювання розвитку регіонів

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

Ефективність державного впливу на регіони безпо­середньо залежить від достовірної, належним чином систематизованої та своєчасної інформації про стан того чи іншого регіону в його динаміці, об'єктивного аналізу такої інформації та прогнозування на його основі дальшого розвитку регіону. З іншого боку, недостатнє забезпечення органів державної влади і управління інформацією про тенденції розвитку ре­гіонів сприяє суб'єктивізму при прийнятті відповідних управлінських рішень, що в кінцевому рахунку може привести до загострення міжрегіональних диспро­порцій чи конфліктів регіонів з центром. Найбільш ефективною інформаційно-аналітичною базою дер­жавного регулювання регіонального розвитку є сис­тема регіонального моніторингу. Вона має не лише важливе пізнавальне і наукове, але й, насамперед, прикладне значення. На жаль, відсутність такої систе­ми в Україні значно звужує можливості органів дер­жавної влади і управління обирати адекватний інструментарій при здійсненні державного регулю­вання розвитку регіонів, виокремленні проблемних регіонів та вирішенні питання про надання їм селек­тивної державної підтримки.

Створенню системи регіонального моніторингу в масштабах держави повинна передувати наукова роз­робка цього питання, з'ясування його суті, структури, призначення тощо. На жаль, на сьогодні практично відсутні дослідження з проблем створення системи всеукраїнського регіонального моніторингу. Виняток складають, переважно, праці вчених Інституту регіо­нальних проблем, які здебільшого [1, с. 32 44; 2, с. 87-94] акцентують свою увагу на питаннях регіональної статистики, що є лише частиною проблеми [3 с. 46-51; 4 с. 78-87; 5 с. 2-7].

Тому зазначена тема заслуговує на серйозні нау­кові розробки не лише в економіці, але й у державно­му управлінні, результати чого матимуть важливе прикладне значення для реалізації ефективної регіо­нальної політики в Україні.

Метою даної статті є спроба з'ясувати суть регіо­нального моніторингу та основні проблеми на шляху його становлення, а також активізувати дослідження у цьому напрямі серед фахівців з державного управління.

Регіональний моніторинг - це спеціально організо­вана і постійно діюча система необхідної статистичної звітності, збору та аналізу статистичної інформації, здійснення альтернативних інформаційних заходів (проведення соціологічних досліджень, вивчення звітів вітчизняних і зарубіжних аналітиків тощо) і діагности­ки стану та тенденцій розвитку регіонів [6]. Крім дер­жавних статистичних органів, до такої діяльності мо­жуть залучатися науково-дослідні інститути, Аналі­тичні центри, окремі професійні об'єднання тощо.

ВАртеменко пропонує до терміну "соціально-еконо­мічний моніторинг включати, крім спеціально Орга­нізованого цільового неперервного спостереження, та­кож і короткотермінове прогнозування розвитку най­важливіших соціально-економічних процесів [7].

Більшість фахівців вказують на необхідність Для вироблення адекватної регіональної політики не лише самої інформації, але й тріади, яка б включала власне Інформацію, її аналіз та діагностику стану розвитку регіону [8]. Логічним продовженням такої тріади є розробка прогнозу розвитку того чи іншого регіону. Державний вплив на регіони реалізується за двома напрямами: регулювання регіонального розвитку, який трактується в поняттях соціальної орієнтації, сталості та збалансованості й здійснюється постійно щодо всіх регіонів як субнаціональних адміністратив­но-територіальних одиниць; Державна селективна Підтримка тих регіонів, що визнані проблемними І межі яких можуть не збігатися з адміністративно-те­риторіальними одиницями. Звідси неминуче випливає необхідність розрізняти, з одного боку, тотальний моніторинг, з іншого - проблемно-орієнтований мо­ніторинг. При цьому тотальний моніторинг є інфор­маційно-аналітичною базою для здійснення держав­ного впливу на регіони в масштабі країни і виявлення тих частин території держави, що потенційно загро­жують стати проблемними регіонами. Проблемно-ор­ієнтований моніторинг служить для відслідковування тенденцій розвитку ситуації в проблемному регіоні, щодо якого здійснюється обмежена у часі селективна підтримка з боку держави. Необхідно також розрізня­ти регіональні проблеми розвитку держави від про­блем розвитку окремого регіону. У першому випадку мова йде про використання всього різноманіття умов і можливостей регіонів для досягнення максимально­го інтегрального ефекту в межах держави, у другому - про забезпечення соціально орієнтованого, сталого і збалансованого розвитку окремо взятого регіону, максимального використання його внутрішніх потен­ціалів та міжрегіональних зв'язків [9, с. 129-130].

В основі регіонального моніторингу повинна ле­жати, насамперед, інформація, надана офіційною статистикою. Це вимагає суттєвого реформування останньої, на що неодноразово вказували фахівці в галузі регіональної економіки та статистики. Однак, самі статистичні дані, навіть найбільш повні, не змо­жуть забезпечити системності регіонального моніто­рингу, тобто характеризувати не лише соціально-економічні, але й правові, політичні, конфесійні, еко­логічні та інші параметри розвитку регіону в їх ди­наміці та взаємозв'язку.

Більшість вчених-регіоналістів досить песимістич­но відносяться до здатності державної статистики надавати об'єктивну і достатню інформацію для по­треб аналізу стану розвитку того чи іншого регіону.

Тому виправданою є позиція авторів вітчизняних "Методичних рекомендацій щодо розробки регіо­нальних стратегій розвитку", які пропонують для потреб регіонального аналізу, крім офіційних даних Держкомстату України, обласних та районних уп­равлінь статистики, використовувати інформаційні матеріали анкетувань та соціологічних опитувань, картографічні, ілюстраційні, історичні та інші матері­али. Окремі фахівці наголошують також на важли­вості фінансової, митної та податкової статистики, даних міграційних служб та служб зайнятості, геоло­гічної інформації, різноманітних даних органів місце­вого самоврядування тощо [10, с. 134-135].

В пострадянських державах, включаючи Україну, система державної статистики не в змозі поки що адекватно відображати різні аспекти і тенденції ре­гіонального розвитку. Але все ж рівень розвитку того чи іншого регіону частково можна оцінити на основі таких статистичних даних, як грошові доходи насе­лення, показники реального споживання, забезпе­ченість житлом, відтворення населення, зайнятість тощо [11].

Здійснення регіонального моніторингу передбачає проведення на основі отриманої інформації об'єктив­ного аналізу стану регіону, зокрема оцінку природно - економічного потенціалу та галузевої структури господарства, демографічної ситуації, стану трудових ресурсів, рівня зайнятості, фінансового стану і рівня бюджетного забезпечення регіону, рівня і якості жит­тя населення, економічного становища підприємств, здійснення реформ, розвитку різних форм власності, екології та використання природних ресурсів, наяв­ності й використання регіональної власності для ви­рішення місцевих соціально - економічних проблем і залучення додаткових інвестицій тощо. Точний аналіз потрібен, перш за все, для того, щоб не порушити стабільність та підтримати нові починання у сфері державного впливу на регіональний розвиток [12].

Метою аналізу стану регіону є виявлення існуючих диспропорцій та невикористаних можливостей еконо­мічного зростання для майбутнього обгрунтування варіантів стратегії розвитку регіону [13].

Фахівці пропонують здійснювати аналіз стану ре­гіону в певній послідовності, поділивши його на чоти­ри стаЦщї ;

-  на першому етапі оцінюється досягнутий "рівень, позитивні і негативні тенденції розвит­ку регіону;

-  на другій стадії обґрунтовується стратегія розвитку регіону, здійснюється попередня підготовка пропозицій для вибору методів регулювання розвитку регіону;

НатретіЙ стадії обґрунтовується концепція ре­гулювання регіонального розвитку та реалі-раної стратегії розвитку регіону; Іітадії визначаються джерела до­ходжень для стимулювання розвитку регіону [14].

Регіону безпосередньо іми державного регу-пку. В процесі здійснення аналізу слід оцінити позитивні та негативні сторо­ни розвитку регіону, що дасть можливість намітити основні шляхи його подальшого розвитку та вибрати адекватні методи регулювання. Основний акцент в аналітичній роботі роблять на вивченні соціальних процесів та дослідженні стану економіки в регіоні.

Відповідно до положень "Методичних рекомен­дацій щодо розробки регіональних стратегій розвит­ку, які діють в Україні, аналіз та оцінка фактичного стану регіону є основою описово-аналітичної частини стратегії його розвитку і містять детально викладені географічні, історичні, демографічні, економічні та соціальні характеристики.

Аналіз стану регіону повинен виявляти тенденції та результати економічних і соціальних процесів, які безпосередньо впливають на різні сторони регіональ­ного розвитку, регіональні кризові явища і їх причи­ни, сутність конфліктів регіональних та загальнодер­жавних інтересів, результативність чинної регіональ­ної політики тощо [15]. Загальна оцінка рівня розвит­ку регіону здійснюється у порівнянні з сусідніми ре­гіонами, з регіонами, взятими як своєрідний еталон, чи з середньодержавними показниками. У результаті здійснення аналізу виявляються основні причини ви­явлених диспропорцій і незбалансованості, соціальної напруги, а також недоліки в територіальній органі­зації виробництва і розселення. З іншого боку, визна­чаються сильні сторони регіону, джерела стабільності та внутрішньорегіональні "точки росту".

Діагностика реї шпального розвитку передбачає виявлення регіональних диспропорцій, структурних деформацій і недоліків у розвитку регіону [16]. Резуль­татом регіонального діагнозу може бути висновок про відхилення від нормального стану, для визначен­ня якого слід порівнювати реї іон з іншими регіонами держави. При ньому для визначення норми слід вста­новити граничні обмеження, у межах яких розвиток вважається нормальним [17]. Результати діагностики можуть бути використані, насамперед, для вироблен­ня державної регіональної політики та визначення проблемних, в тому числі депресивних, регіонів.

При здійсненні регіональної діагностики важливе значення має застосування системи індикаторів, для побудови якої відбирають ті показники та характери­стики, що можуть відбивати наявність чи відсутність певних проблем у розвитку регіону. Завдання регіо­нальної діагностики розрізняються в залежності від її мети, а відповідно змінюються й індикатори, що вико­ристовуються, засоби діагнозу тощо. Свій підхід до діагностики стану регіону пропонують Ю. Гладкій та А. Чистобаєв, які проводять діагностику ряду потен­ціалів: природно-ресурсного, демографічного, еконо­мічного, екологічного, а також діагностику динаміч­них якостей регіону, галузевої, функціональної та те­риторіальної структури, комплексності господарства тощо [18, с. 297-327].

Ефективність державного регулювання розвитку регіонів у значній мірі залежить від прогнозу, тобто правильного визначення перспектив розвитку со­ціальних, економічних та природних регіональних процесів. Прогноз розвитку регіону г логічним про-довженням здійснення як тотального, так і проблем-но-орієнтованого регіонального моніторингу. Про­гнозування регіональних процесів є невід'ємною час­тиною державного регулювання регіонального роз­витку і необхідною ланкою між теорією та управлі­нською практикою. Адже від коректного прогнозу залежить правильний вибір стратегії регіонального розвитку та методів впливу на нього. Мета прогнозу­вання регіонального розвитку полягає у визначенні соціального, економічного та екологічного варіантів розвитку регіонів країни, за яких забезпечувалося б максимальне використання позитивних і нейтраліза­ція негативних регіональних факторів, а також узгод­ження загальнодержавних і регіональних інтересів з метою забезпечення соціально орієнтованого, стало­го, збалансованого розвитку регіонів [19].

На сьогодні, як стверджують фахівці, не існує дієвих статичних методик прогнозування регіональ­ного розвитку [20]. Вітчизняні економісти також вка­зують на неналежне виконання регіональною статис­тикою функцій прогнозування [21].

Прогноз розвитку регіону - це науково обгрунто­ване судження про можливий стан регіону в майбут­ньому, про альтернативні шляхи, строки і методи досягнення цілей регіонального розвитку [22].

Російські вчені-регіоналісти пропонують при роз­робці регіональних прогнозів базуватися на двох підходах генетичному та програмно-цільовому. При генетичному підході стратегія регіонального розвит­ку обґрунтовується, виходячи з рівня розвитку про­дуктивних сил регіону та існуючих регіональних про­блем. При програмно-цільовому підході напрям роз­витку регіону ставиться в залежність від попередньо сформульованих цілей регіонального розвитку [23]. Як правило, прогнозу передує гіпотеза, яка ба­зується на економічній теорії, закономірностях і при-чинно-наслідкових зв'язках; але прогноз, на відміну від гіпотези, є більш визначеним і обґрунтованим, тому що базується не тільки на якісних, але й на кількісних параметрах та показниках регіонального аналізу, що дозволяють охарактеризувати перспекти­ви розвитку поліваріантними кількісними характери­стиками.

Методи прогнозування поділяються на методи екстраполяції (пасивний Прогноз), методи експертних оцінок та методи моделювання (активний прогноз). Екстраполяція полягає в тому, що майбутнє прогно­зується як безпосереднє продовження сучасного стану і є ефективним за умови, що чинники, які визначають регіональний розвиток, суттєво не зміняться у май­бутньому. Метод Експертних Оцінок полягає в скла­данні прогнозу регіонального Розвитку Шляхом опи­тування одного чи групи компетентних експертів. Для прогнозування регіонального розвитку застосову­ються також інформаційні моделі, які створюються з використанням засобів математичного чи логічного інструментарію. Обов'язковою передумовою актив­ного прогнозування є формування цілей регіонально­го розвитку Та Їх ранжуаання.

Оскільки розвиток регіонів трактується у Поняттях Соціальної орієнтації, сталості та збалансованості, то і структура регіонального прогнозу включає соціаль­но-демографічний прогноз, природно-ресурсний про­гноз та економічний прогноз, методика здійснення яких досить детально описана у спеціальній літера­турі [24, с. 331-333].

Прогнози розрізняються за об'єктом, предметом та суб'єктом прогнозування, а також за строками, на які вони здійснюються [25]. У залежності від проміжку часу, на який здійснюються прогнози, вони можуть бути оперативні, короткострокові, середньострокові та довгострокові. Виходячи з наявної інформаційної бази та інструментарію, найбільш прийнятними на сьогодні є систематичні розрахунки регіонального прогнозу на короткострокові періоди часу, Тому що в умовах перехідного періоду потрібна точність про­гнозів не забезпечується, і похибки зростають по мірі збільшення прогнозного періоду [26]. Однак, врахову­ючи довготривалий характер розв'язання більшості регіональних соціальних, економічних та екологічних проблем, необхідно розробляти також методики дов­гострокового прогнозування, що безпосередньо зале­жить від наявності в державі чітко сформульованої концепції регіональної політики.

Якість прогнозу безпосередньо визначається мож­ливістю врахування його результатів під час прийнят­тя управлінських рішень. Тому потрібно вивчати та адаптовувати до умов України позитивний досвід тих країн, де система регіонального моніторингу апробо­вана впродовж десятиліть, задовольняє потреби органів державної влади і управління при виробленні Та Реалізації регіональної політики, в тому числі роз­робляє якісні прогнози розвитку та дозволяє виділяти проблемні регіони [27, с. 16-23]. Частково може стати у нагоді й досвід Росії, де ще в 1995 р. був прийнятий федеральний закон "Про державне прогнозування і програми соціально-економічного розвитку Російсь­кої Федерації" [28, с. 166-167]. Для формування систе­ми регіонального моніторингу та його здійснення доцільно також створити спеціально уповноважений орган центральної виконавчої влади.

Прогнози регіонального розвитку будуть ефектив­ними лише за умови, що разом з ними на єдиній мето­дичній базі будуть розроблятися й інші документи, що відображають весь комплекс проблем регіонального розвитку, насамперед, стратегії розвитку регіонів та цільові програми, спрямовані на розв'язання найбільш гострих регіональних проблем.

Запровадження загальнодержавної системи регіо­нального моніторингу дозволить, на думку фахівців,, успішно розв'язувати такі основні завдання:

-  визначити пріоритети, цілі та механізми реа­лізації державної регіональної політики;

-  прогнозувати кризові ситуації в регіонах, відносити регіони до категорії проблемних та обґрунтовувати заходи щодо їх селективної підтримки;

-  оцінити результативність діяльності органів державної влади та управління, органів місце­вого самоврядування з реалізації регіональної політики [29, с. 62-63].

Запровадження системи регіонального моніторин­гу є, без сумніву, важливою передумовою і елементом ефективної державної регіональної політики, забезпе­чення соціально орієнтованого, сталого, збалансова­ного регіонального розвитку та дотримання рівних стандартів життя громадян України незалежно від місця їх проживання. Він повинен базуватися на да­них реформованої державної регіональної статисти­ки, соціологічних-досліджень та інших інформаційних систем, включати збір інформації, її аналіз, діагности­ку стану регіону та служити інформаційно-аналітич-ною базою для прогнозу розвитку регіону. З іншого боку, державна підтримка регіонів, спрямування дер­жавних коштів на забезпечення регіонального розвит­ку та розв'язання регіональних проблем повинні бути поставлені в пряму залежність від результатів регіо­нального моніторингу.

Звичайно, дана проблема потребує дальшого де­тального вивчення у всіх її аспектах. Крім того, регі­ональний моніторинг потребує значних зусиль, спря­мованих на його правове, організаційне та матеріаль­но-фінансове забезпечення.

Література

1. Гладій М., Долішній М., Писаренко С, Ятів М. Регіональний менеджмент і моніторинг. - Львів: ІРД НАНАУ, 1998. - С. 32-44.

2. Артеменко В. Соціально-економічний моніторинг регіонів обласного рівня: концепція та методичний інструментарій // Регіональна економіка. - 1998. - №3. - С. 87-94.

3. ПобуркоЯ., Матковський С. Сучасна регіональна статистика: стан та перспективи розвитку // Регіональ­на економіка. - 1997. - №4. - С. 46-51.

4. Карпов В., Побурко Я., Матковський С. Основні засади і заходи реформування регіональної статистики в Україні // Регіональна економіка. - 1998. - №3. - С. 78-87.

5. Осауленко О., Карпов В. Регіональна статистика в системі державного управління // Командор. - 2002. - №1. - С.2-7.

6. Лексин В. Н., Селиверстов В. Е. Сущность, проблеми и механизмьі формирования общероссийской систе-мн мониторинга региональньїх ситуаций и региональньіх проблем // Регион: зкономика и социология. -1999. - №4.-С. 4.

7.  Артеменко В. Соціально-економічний моніторинг регіонів обласного рівня: концепція та методичний інструментарій // Регіональна економіка. - 1998. - №3. - С. 88.

8.  Лексин В. Н., Селиверстов В. Е. Указ, статья. - С. 8.

9.  Штульберг Б. М., Введенский В. Г. Региональная политика России: теоретичсские основи, задачи и мето-дьі реализации. - М.: Гелиос АРВ, 2000. - С. 129-130.

10.Там Само. ~С. 134-135.

11.  Региональное Развитие: опьіт России и Европейского союза. - М.: 'Зкономика, 2000. - С.47.

12.  Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2000. - С.65.

13.  Котилко В. В. Региональная зкономическая политика. М.: РДЛ, 2001. - С. 55.

14.Там Само. - С. 59.

15.Штульберг Б. М., Введенский В. Г. Указ, работа. - С. 131.

16.Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. - К.: Вікар, 2001. - С. 57.

17.Там Само. - С. 58.

18.Гладкий Ю. Н., ЧистобаевА. И. Основи региональнои политики. - С.-Пб.: Изд-во Михайлова В. А., 1998. - С. 297-327.

19.Штульберг Б. М., Введенский В. Г. Указ, работа. - С. 161.

20.Суспицьт С. А. Стратегия регионального развития и приоритетьі социально-зкономической политики // Регион: зкономика и социология. - 1995. - №1. - С.36.

21.Карпов В., ПобуркоЯ., Матковський С. Вказ. стаття. - С. 80.

22.Котилко В. В. Региональная зкономическая политика. - М.: РДЛ, 2001. - С. 63.

23.Гладкий Ю. Н., Чистобаев А. И. Указ, работа. - С. 332.

24.Там Само. - С. 331-333.

25.Региональное Развитие: опьіт России и Европейского союза. - С. 160.

26.Разработка Прогнозов социально-зкономического развития регионов с использованием комплексной ими-тационной модели І А. Ушаков, Л. Рязаиова, Д. Аидрианов И др. // Российский зкопомический журнал. - 2000. -32.-С.73.

27.Витковский О. В. Территориальньїй социально-зкономический мониторинг для целей региональнои поли­тики (опьгг ФРГ) // Вестник Московсокго уиверситета. - Серия 5. - 1990. - №6. - С. 16-23.

28.Региональное Развитие: опнт России и Европейского согоза. - С. 166-167.

29.Лексик В. Н., Швецов А. Н. Организационно-правовне основи управлення региональньїм развитием в Рос­сии // Политика и зкономика в региональном измерении / Под ред. В. Климанова и Н. Зубаревич. - М., С.-Пб.: ИГПЙ, Летний сад, 2000. - С. 62-63.


Регіональний моніторинг як інформаційно-аналітична база Державного регулювання розвитку регіонів - 4.0 out of 5 based on 1 vote